©
15–16 жовтня в Клуж-Напоці відбулася міжнародна конференція «Перерваний дискурс: свідчення, мовчання та самоцензура в жіночій мемуаристиці Східної Європи», організована Інститутом лінгвістики та історії літератури імені Секстила Пушка́ріу Румунської академії спільно з факультетом літератури Університету Бабеш-Бойяї. Дослідники з різних країн розглядали, як жіночі щоденники, листи, автобіографії та усні свідчення зберігають досвід, який нерідко залишається поза офіційними історичними наративами. За цими матеріалами стоїть принципове питання: хто має право визначати, яку пам’ять суспільство зберігає, а яку залишає в приватних родинних історіях?
Фотографія секретного документа 1979 року
Для Румунії це питання має конкретний історичний вимір. У 1966 році комуністична влада запровадила декрет № 770, який різко обмежив право жінок на аборт у межах політики примусового підвищення народжуваності. Наслідками стали небезпечні нелегальні аборти, материнські смерті та довготривалі фізичні й психологічні травми. Дослідження Джулії Панфіло The Legacy of Decree 66/770 in Romania (2024) розглядає, як досвід жінок соціалістичної доби відлунює в житті наступних поколінь. Інший пласт пам’яті — історії жінок, ув’язнених комуністичним режимом за політичні чи релігійні переконання: розлука з дітьми, репресії та повернення до суспільства після ув’язнення рідко вміщуються в узагальнену історію держави.
Ще одна важлива тема — жіночі свідчення про Голокост і депортації, зокрема до Трансністрії, куди під час Другої світової війни румунська влада депортувала євреїв та ромів. Щоденники, листи й усні розповіді дають змогу відновити досвід переслідувань, втрати близьких і виживання, який не завжди помітний у політичних хроніках. Водночас родинні архіви зберігають історії страху, вимушеної міграції та насильства, про які люди могли мовчати через стигму, небезпеку або бажання захистити дітей. Важливо, що ці сюжети є історичним контекстом конференційної тематики, а не обов’язково назвами окремих доповідей.
Фотографія людей, які повернулися з Трансністрії, грудень 1944 року
Серед учасників конференції — іспанська дослідниця Марта Фернандес Моралес з Університету Ов’єдо, авторка книжки Rape Narratives that Paved the Way for #MeToo: The Crack in the Wall (2025), присвяченої свідченням про сексуальне насильство та їхній ролі в суспільних змінах. Її дослідження перегукуються з головною проблемою зустрічі: особистий спогад може бути не лише приватним свідченням, а й джерелом для переосмислення влади, травми та колективної відповідальності. Для Румунії, як і для решти Східної Європи, робота з такими історіями означає не переписування минулого заради сьогодення, а розширення історичної картини — щоб у ній знайшлося місце тим, чий досвід надто довго залишався за межами публічної пам’яті.
A History Silenced: Women’s Testimonies Bring the Past Back to Life
On 15–16 October, the international conference Interrupted Discourse: Testimony, Silence and Self-Censorship in Women’s Memoir Writing in Eastern Europe took place in Cluj-Napoca. It was organised by the Sextil Pușcariu Institute of Linguistics and Literary History of the Romanian Academy, in collaboration with the Faculty of Letters at Babeș-Bolyai University. Researchers from various countries explored how women’s diaries, letters, autobiographies and oral testimonies preserve experiences that often remain outside official historical narratives. At the heart of these materials lies a fundamental question: who has the right to decide which memories society preserves and which are left within private family histories?
For Romania, this question has a specific historical dimension. In 1966, the communist authorities introduced Decree No. 770, severely restricting women’s access to abortion as part of a policy aimed at forcibly increasing the birth rate. The consequences included dangerous illegal abortions, maternal deaths and long-lasting physical and psychological trauma. Julia Panfilo’s 2024 study, The Legacy of Decree 66/770 in Romania, examines how the experiences of women under socialism continue to reverberate through the lives of subsequent generations. Another layer of collective memory concerns women imprisoned by the communist regime for their political or religious beliefs. Their separation from their children, the repression they endured and their return to society after imprisonment rarely fit into the broader, official narrative of the state.
Another important theme is women’s testimonies about the Holocaust and deportations, particularly to Transnistria, where the Romanian authorities deported Jews and Roma during the Second World War. Diaries, letters and oral accounts make it possible to reconstruct experiences of persecution, the loss of loved ones and survival that are not always visible in political chronicles. At the same time, family archives preserve stories of fear, forced migration and violence that people may have remained silent about because of stigma, danger or the desire to protect their children. It is important to note that these subjects provide the historical context for the conference’s themes; they do not necessarily correspond to the titles of individual presentations.
154