©
"Одного разу шляхи наукової історії й історичної пам'яті з її політикою пам'яті розійшлися. Але втручання політики пам'яті в межі такого пізнавального регіону як історія не припиняються. У 2008 році французький історик П'єр Нора від імені організації «Свобода для історії» запропонував європейським колегам підписати звернення ("відозва з Блуа") проти криміналізації минулого (за заперечення Голокосту, геноциду вірмен, "неправильне" тлумачення работоргівлі та колонізації) законодавчою владою, що накладає на істориків обмеження, несумісні з їхньою професією. Підписалося 1374 чоловіки з 49 країн. Ось ця відозва:
"Стурбовані ризиками ретроспективної моралізації історії та інтелектуальної цензури, ми закликаємо європейських істориків до мобілізації, а політиків до мудрості.
Історія не повинна бути поневолена поточними подіями, ані написана під диктатом конкуруючих наративів. У вільній державі жодна політична влада не має права визначати історичну правду чи обмежувати свободу істориків під загрозою кримінального покарання.
Ми просимо істориків об’єднати свої зусилля у своїх країнах, створивши структури, подібні до нашої, і найближчим часом індивідуально підписати це звернення, щоб зупинити тенденцію до законів про пам’ять.
Ми закликаємо політичних лідерів визнати, що, хоча збереження колективної пам’яті є їхнім обов’язком, вони не повинні встановлювати через законодавство та для минулого санкціоновані державою істини, судове застосування яких може мати серйозні наслідки для професії історика та інтелектуальної свободи загалом.
У демократії свобода для історії – це свобода кожного".
Ну, а Україна тут до чого?"
Довідка:
П'єр Нора (Pierre Nora, 1931-2025) — французький історик, академік та інтелектуал, який здійснив переворот у тому, як ми розуміємо історію та колективну пам'ять. Нора стверджує, що сучасна людина втратила «справжню» пам'ять (яка була частиною повсякденного життя в традиційних суспільствах). Замість неї з’явилися «місця пам'яті» — архіви, музеї, пам'ятники, свята, символи (як-от Ейфелева вежа чи прапор). Ми створюємо їх, бо боїмося забути свою історію. За Нора, пам'ять — це те, що живе в серцях людей, вона емоційна та священна. Історія — це те, що роблять вчені: аналіз, реконструкція минулого, яка часто «вбиває» живу пам'ять, перетворюючи її на сухий факт.
Нора багато років працював у престижному видавництві Gallimard і заснував впливовий журнал Le Débat, який став головним майданчиком для інтелектуальних дискусій у Франції наприкінці XX століття.
П'єр Нора активно виступає проти «меморіальних законів» (коли держава на законодавчому рівні закріплює трактування історичних подій), вважаючи, що історія має залишатися територією вільного дослідження, а не політики.
75