©
Селін Діон 12 вересня 2026 року здійснила одне з найбільш очікуваних повернень у світовій попмузиці. На сцені Plenitude Arena в Нантері, поблизу Парижа, канадська співачка дала свій перший повноцінний сольний концерт за понад шість років — після тривалої перерви, спричиненої важким неврологічним захворюванням. Перед початком концерту головним питанням для публіки було не лише те, які пісні прозвучать, а й те, чи зможе 58-річна співачка знову витримати повноцінний сценічний виступ. Відповідь виявилася емоційною і переконливою. «Шлях був важким, дорога виявилася довшою, ніж я планувала, але я трималася», — сказала Діон зі сцени. Вона не приховувала сліз уже на початку концерту: виконуючи «On ne change pas», співачка настільки розчулилася реакцією залу, що на певний момент дозволила публіці співати разом із нею.
Оглядач «Le Monde» називає відзначив, що Діон уже не демонструє тієї самої фізичної та вокальної сили, що раніше, але ця певна крихкість зробила її виступ значно людянішим. Британський «The Guardian» назвав концерт «тріумфальним і емоційним поверненням». Оглядач звернув увагу на те, що частину композицій було транспоновано, щоб пристосувати їх до нинішнього вокального діапазону співачки. Водночас Діон переконливо виконала «Tout l'or des hommes», «Dansons» і «Courage», а публіка особливо бурхливо реагувала на «Pour que tu m'aimes encore» та «All By Myself».
Останній повноцінний концертний виступ Діон відбувся 8 березня 2020 року в Ньюарку, після чого пандемія COVID-19 перервала її концертну діяльність. У грудні 2022 року співачка повідомила, що їй діагностували синдром ригідної людини — рідкісне прогресуюче неврологічне захворювання, яке спричиняє сильну м'язову скутість і болісні спазми. Хвороба безпосередньо вплинула на її здатність співати й виступати. Діон скасувала частину запланованих концертів, а згодом була змушена припинити свій світовий тур. Її боротьба за повернення на сцену стала публічною завдяки документальному фільму «I Am: Céline Dion» 2024 року, де показано, наскільки складним для неї був процес відновлення.
Франція має для Діон особливе значення: саме франкомовний репертуар зробив її суперзіркою у французькомовному світі, а альбом «D'eux», створений переважно разом із Жан-Жаком Гольдманом, залишається одним із найважливіших альбомів її кар'єри. Повернення Діон до Парижа фактично стало продовженням її особистої історії з французькою публікою. Перед концертами шанувальники збиралися біля її паризького готелю, а всі заплановані виступи були розпродані.
Концерт тривав приблизно дві години 15 хвилин і складався з 25 композицій. Програма поєднала французьські та англомовні хіти різних періодів кар'єри Діон. Одним із несподіваних моментів стала арія «Ebben? Ne andrò lontana» з опери Альфредо Каталані «La Wally» — композиція, яку свого часу прославила Марія Каллас і яку Діон виконала як своєрідний вокальний виклик самій собі. Були також диско-фрагмент із «I Feel Love» Донни Саммер та «Sweet Dreams (Are Made of This)» Eurythmics, а в одному з епізодів до співачки приєднався хор із 18 вокалістів.
Особливе місце в програмі посіла нова пісня «Dansons», написана для Діон Жан-Жаком Гольдманом. Її поява стала важливою ще до початку концертів: французькі критики звертали увагу на делікатність композиції та вокальну стриманість, яка особливо відповідає нинішньому стану голосу співачки. Повернення Селін Діон стало подією не лише музичною. Після років, коли її тіло фактично диктувало їй межі можливого, вона знову вийшла перед десятками тисяч людей і побудувала концерт навколо власного голосу, а не навколо ефектної сценографії. «Le Monde» звернув увагу саме на цю стриманість: постановка була значно простішою, ніж масштабні шоу Діон у Лас-Вегасі. На сцені було менше видовищних ефектів, зате більше простору для самої співачки. «Я хочу співати для вас, для себе, співати про життя», — сказала Діон зі сцени. Париж відповів їй оваціями.
109